Всі тексти діляться на ті, які треба досліджувати, і ті, в которых досліджуються ці тексти, тобто існують досліджувані і исследовательские тексти, причому перші можуть стати другими і наоборот. Так от, коли який-небудь текст стає об'єктом исследования, він класифікується як джерело.
Джерело — це текст, який ви повинні досліджувати у вашій роботі.
Джерела зазвичай виносяться в окрему групу при составлении списку літератури. Списувати з них, звичайно, сенсу не має, оскільки ви пишете про них. Кожна дисципліна має свої види джерел. У філології і філософії, а також в таких предметах, як историография, історія соціології, історія психології, історія правовых і політичних учень, історія економічних учень, источниками є тексти досліджуваних авторів.
У юриспруденції джерелами є будь-які нормативні документи — законодавство, підзаконні акти, судова практика і т.п.
У історії джерелами вважається все, на підставі чого реконструируются досліджувані історичні події. Будь-який текст, що як-небудь свідчить про минуле, що вивчається, розцінюється в історичній науці як документ.
Документ — це вже не просто текст, а текст, так би мовити окаменевший, в якому нічого не можна міняти, з яким треба обращаться гранично обережно.
Використовуючи або згадуючи документи в роботах по праву або по истории, найпильнішу увагу слід звернути на оформлення.
1) максимально точне і повне, включаючи підзаголовки, назву документа;
2) рік і місце видання документа і видавництво, яке його опубликовало;
3) рік данія;
4) точний (до числа) час створення документа, а також час його вступу до сили і публікацій;
5) установа, до якої відноситься документ;
6) установа, в якій зберігається документ, якщо він не опубликован.
Цитуючи або згадуючи правові акти, слід називати їх соответствующие статті, пункти, підпункти або абзаци. При цьому Ссылки треба робити на офіційні видання таких актів. Наприклад, Гражданский кодекс Російської Федерації треба цитувати не по какому-нибудь з численних комерційних видань, а по виданню:
Цивільний Кодекс Російської Федерації. Частина !//Собрание законодательства РФ. - 1995. № 32. - Cm.
Цитуючи або згадуючи архівні матеріали, слід називати сам архів, Номер архівного фонду, номер опису, номер справи, а також номер листа. Наприклад:
ГАРФ. ф. 6991, оп.2, д. 1, л.38
де ГАРФ - абревіатура Державного архіву Російської Федерації;
ф. - фонд;
on. — опис;
c. — справа;
л. - лист.
В деяких випадках, якщо, наприклад, йдеться про старовинні рукописях, буває необхідно описувати фізичний стан документа або форму його копіювання.
Правові документи діляться на ті, що діють і не діють. У багатьох сферах сьогодні правові документи швидко застарівають і змінялися новими. За цим треба стежити, щоб не спиратися на устаревшие норми, що в юридичних роботах абсолютно недопустимо.
Відтворюючи в своїй роботі текст документа, знайте, що в случае чого, вас завжди можуть перевірити і викрити в неточності, що всегда неприємно і чревато небажаними наслідками.
Джерела в цілому є достатньо складним матеріалом. Тому, перш ніж звертатися до першоджерел і искать в цих старих товстих томах потрібні вам цитати і думки, обратитесь спочатку до второїсточникам, в яких всі ці цитати і мысли зібрані і систематизовані.